Бібліотека с.Тараканів
Публічно-шкільна бібліотека-філіал с.Тараканів знаходиться на території Тараканівської сільської ради. Бібліотека обслуговує 751 читачів, з них 175 – читачі-діти. Книжковий фонд становить 24855 примірників. Бібліотека – філіал с.Тараканів розташована в приміщенні школи та сільської ради. Пріоритетним напрямком в роботі бібліотеки є народознавство.
Тараканівський форт
Тараканівський форт – архітерктурна пам'ятка ХІХ століття, названа місцевим людом, тому що розташувалася неподалік від села Тараканів Дубенського району Рівненської області, в мальовничій місцевості над рікою Іквою.Після чергового третього поділу Польщі наприкінці ХVІІІ століття по лінії Збараж-Броди-Берестечко-Сокаль пройшов кордон між Російською та Австрійською імперіями. Для оборони своїх західних рубежів царський уряд приймає рішення про будівництво системи оборонних укріплень. Під містечком Дубно для захисту залізничної лінії Львів-Київ будується й Дубенський форт, що став більш відомий в наш час під назвою Тараканівський форт.
Роботи з нарощування пагорба для Нової Дубенської фортеці почалися ще в 60-х роках ХІХ століття. Головним ідеологом будівництва став герой оборони Севастополя, військовий інженер-фортифікатор генерал-ад'ютант Едуард Тотлебен. У 1873 році на зведення форту виділили 66 мільйонів рублів. У 70-80-х роках XIX століття форт досить інтенсивно будували. Окрім каменю та цегли, використовували у будівництві новітній на той час матеріал - бетон. Зрештою, у 1890 році форт оглянули члени царської сім'ї, що свідчило про готовність об'єкта.
В 1912 році в складі військово-інженерної інспекції військ південно-західного військового округу форт відвідав військовий інженер Д. М. Карбишев.
Перші випробування для форту припадають на роки Першої світової війни. На початку війни у 1915 році частини південно-західного російського фронту відійшли з форту без бою. Руйнування об'єктів укріплення розпочалося влітку 1916 року, коли під час Брусиловського прориву російські частини вибили з цих укріплень частини 4-ої австрійської армії. В цих боях загинуло 200 австрійських солдатів, які поховані біля форту. Під час Другої світової війни бої за форт не велися.
1965 року Міністерство торгівлі УРСР зробило спробу обладнати на базі форту склад консервованої продукції. Були проведені роботи з розчистки казематів, виготовлені стелажі, двері, проведено освітлення, але надмірна вологість і випаровування не дали можливості зберігати продукти. Штаб Прикарпатського військового округу також зробив спробу обладнати склад автотракторних запчастин. Були проведені трудомісткі підготовчі роботи, але від ідеї відмовилися з тієї ж причини.
Форт має форму ромба зі сторонами до 240 метрів. Ззовні він оточений глибоким ровом із земляними валами, укріпленими потужними стінами. В центральній частині форту зведена двоповерхова казарма, до якої ведуть чотири підземні ходи, прокладені під другим земляним валом. Там розташовувались житлові, складські та господарські приміщення для артилерійської роти та штаб коменданта форту. Периметр форту складений зі 105 так званих безпечних казематів і, щоб до них потрапити, треба було подолати подвійну лінію оборонних рубежів.
Форт мав численний гарнізон (у казематах форту могло розміщатися 800 осіб) та був добре озброєний (оснащений далекобійними гарматами великого калібру).
16 вересня 2010 р. українці і поляки спільно встановили на братській могилі польських стрільців, що обороняли форт від Червоної армії у 1920 р., пам'ятного хреста. Необхідні пошукові та відновлювальні роботи здійснили українські козаки з Рівного.
