Головна
Природоохоронна робота і екологія
Художня вишивка Валентини Буньковської
Послухай музику землі...
учня 8-го класу Повчанської загальноосвітньої школи
I-III ступенів Дубенського району.
Напрям «Практична природоохоронна робота і екологія»
Рідний край: лани просторіІ зеленії ліси,
Спів безмежний наче море,
Й камінь сивий від роси.
Запах гіркого полину,
Спів весняний солов’я.
То - моя любов Вкраїна,
Батьківщина то моя!
Так, природа – наче мати,
Ми в її м’яких руках.
Буде нам сестрою й братом
Кожна квітка, кожен птах.
І невже ж невдячні діти,
Стануть шкоду їй робити?
Ліси, луки, ріки… Одвічна краса природи. Та чи ж вічна вона? Чи буде отак завтра і завжди, через роки, століття? Побоювання ці небезпідставні. Чимало лиха навколишньому середовищу заподіяло людство? Вирубано ліси, затоплено землі, понівечено дерева, забруднені річки і моря… Людина активно впливає на природу. І вплив цей не завжди бажаний. Рідна природо… Неосяжний, розмаїтий чарівний світ. Але не кожен учень спроможний бачити його красу, усвідомити себе його часткою. Виховати такі якості можна тільки у безпосередньому спілкуванні з природою. Природі ми завдячуємо своїм існуванням, своєю могутністю. Найближчим століттям, а може і десятиліттям, люди напевно не вирушать у подорож, щоб подивитися на чудеса сучасної техніки. Навпаки із задушливих, закопчених міст вони кинуться до вцілілих куточків природи, що дихають спокоєм і затишком. Але тільки в селі людина може так тісно спілкуватися з природою. Розуміти її душею і серцем, милуватися неповторною красою. А села, як і люди, мають свої біографії. І у кожного вона своя неповторна. Наші села красиві, а перлиною кожного з них є природа. Гармонія і краса не обминули природу нашого краю – Дубенщини. Таке багатство, таке різноманіття ландшафтів на незрівнянно невеликій території не зразу знайдеш на земній кулі. Бо є у нас і віковічні ліси, розлогі простори, сиві гори і блакитна гладінь річок. Віковічне багатство – щедрі масні чорноземи, а під ними справжня скарбниця корисних копалин. Говорили в давнину: тут усього вдосталь. І охоче селилися в краї люди, орали землю, вирощували хліб, випалювали глину та робили гончарні вироби. А в голубій блакиті кружляв лелека.
Мережиться між травами струмок,
Рясна калина гронами багриться,
Пливе туман, білявий як димок,
Долина самоцвітами іскриться.
Як диво це нащадкам зберегти –
І гай, і річку, повну насолоди!
Бо в царстві цих прадавніх ще святинь
Довічна мудрість Матері – Природи.
Чи є у світі людина, яка не любила б свій рідний край, своє село. Кожен любить ті місця, де вперше побачив світ, ті стежки по яких бігав босоногим дитинчам. А коли опиниться далеко від рідних місць, постійно лине до них думкою. На тихій синьоокій Волині є мальовниче село Повча. Чи є ще десь на Землі такий чарівний край, де тихі травневі ночі пливуть на крилах солов’їних пісень, де навесні під дубами яскравіє земля щирим первоцвітом. В біло –рожевому вінку з весняних квітів, у смарагдовім вбранні із зелених шат, у золотавому багрянці щедрої осені воно завжди прекрасне. Центрами екологічного виховання у селі є школа, бібліотека. Вони гостинно відчиняють двері і запрошують у храм науки, світ книги. Бо саме тут учні навчаються любити і берегти світ природи, засвоюють ази екологічного виховання. Друзі! Ми господарі своєї долі, ми частинка природи, нашого довкілля. А природа для нас – комора сонця з великими скарбами життя. Мало оберігати скарби, їх треба примножувати, збагачувати наповнювати, а значить вивчати. Пам’ятаймо про це! Іноді про природу говорять, що вона німа. Але це не так. Адже природа має свою мову. І якщо ви розумієте її, перед вами відкривається новий дивовижний світ. У французького астронома і популяризатора науки Каміля Фламмаріона є цікава казка про безсмертного мудреця, який через кілька віків відвідував одну й ту саму місцевість. Під час першого свого відвідування він побачив велике місто, під час другого – степ, коли він прийшов сюди втретє, перед ним відкрилося море, вчетверте напівпустиня, а під час п’ятого відвідування мудрець знову побачив велике місто. Щоразу мудрець запитував жителів: «А що тут було раніше?» І завжди чув одну відповідь: »У всі часи тут було те саме, що й тепер. Ми не знаємо, які зміни відбулися, та й нашим прадідам це не було відомо». Так, людство не пам’ятає свого дитинства, не пам’ятає воно й того часу, коли Земля була немовлям. Але події, які відбувалися сотні мільйонів років тому, не зникли безслідно. Їх зберегла сама Земля. І зрозуміти свій рідний край, можна тільки знаючи його історію, вивчивши рослинний і тваринний світ. Отож, щоб краще вивчити природу та екологічні проблеми краю ми вирішили здійснити подорож «Стежинками рідного краю». Підготували необхідне спорядження, придбали фотоапарат і вирушили у найчарівніші куточки нашого краю. Отож пропонуємо вашій увазі заочну екскурсію «Стежинками рідного краю». Природні умови нашого краю різноманітні. Рель’єф має горбистий характер. Природно – кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства. Артерією життя у селі називають річку. З незапам’ятних часів люди селилися на берегах річок. З ними пов’язана історія становлення нашої держави, її зміцнення й розширення. Для нашого народу і держави річкові шляхи відіграли таку саму роль, як морські шляхи для Іспанії, Великобританії, Португалії. На північному заході підніжжя Повчанської височини розташована річка Адністратка. Весело виграє її струмочок, омиваючи кожен камінчик на своєму шляху. Адністратка входить до басейну річки Іква. Рель’єф дна складається з осадових порід (вапняк, крейда) і на окремих ділянках зустрічається галька. Довжина річки 4 км 253 м, ширина річкової долини коливаєтьсяя в межах від 0,5 до 2.56м. Найвищий рівень води під час весняного паводку – 3.75 м. Найменш повноводна влітку – найвищий рівень води під час посухи сягає 1 м – 0.05м. Вода в річці чиста прохолодна, придатна до вживання тваринами. Річка – це чи не найбільше багатство нашого краю. Це і окраса села, і справжня знахідка для господарських потреб людства. У спеку мешканці села приходять до річки подихати свіжою прохолодою, послухати чарівну мелодію струмка, зняти втому. Пройти метрів п’ятдесят – і ось вони джерела. Можна стати на камінь, зачерпнути пригорщею води і пити, дивлячись, як невтомно б’є з глибини землі кілька фонтанчиків. Вода справді смачна, мимоволі заздриш людям, які пили її щоденно. Серце ріки працює безперебійно. Взимку коли землю скує мороз і долину замете снігом, над джерелом – стовп пари; струмок не замерзає. Живиться річка дощовими і талими водами, а основне її джерело живлення – це джерела. Джерельна вода має чудодійну силу: втамовує спрагу подорожнього, зміцнює організм. А перед нами юними дослідниками стоїть одне із найважливіших завдань – пошуки нових джерел прісної води. У місцевих жителів зберігся переказ, нібито поблизу сила – силенна води – ціле підземне море. А джерел у нас дійсно багато, і кожне із них потребує доторку людської руки. І обкопати його треба і розчистити і естетичного вигляду надати. Саме цим займаються учні нашої школи – майбутні екологи. Знаходячи нові джерела користуємось такими орієнтирами: 1) наявність серед рослинного покриву вологолюбних рослин; 2)роїння комах після заходу сонця у рівнинних безводних місцях; 3)постійна заболоченість ділянки, а також виходи джерел на схилах терас і ярів. Піднявшись ґрунтовою дорогою вверх від річки, ми опинилися чи не найвищій точці нашого краю. Це гора Капітанка. Вона зустрічає кожного при в’їзді в село. Вкрита квітчастими хвилями, блакитно-зеленавими трав’яними килимами вона підкреслює неповторність краю. Ще здалеку на схилах гори видніються білі плями – це поклади крейди. Оскільки дно річки теж крейдяне, то ці ознаки вказують, що можливо породи відкладались у смузі припливу і відпливу, обмілини або на краю водойми. Видовий склад рослин в угрупованні включає всі три яруси. Все ж найпоширеніші тут: сосна, береза, клен, люпин. Серед тваринного світу зустрічаються різноманітні птахи комахи. Рослинний світ виконує важливу функцію захищає гору від руйнування. Верхній шар грунту сірувато – чорний, дрібно – зернистий, сухий на дотик включає в себе корені рослин. Цю гору дуже полюбляють діти, їх тут приваблює свіже повітря, дари природи. Біля підніжжя цієї гори бере свій початок річка. Вздовж берегів річки на пагорбах завдяки зусиллям учнів та мешканців села гордовито шумлять верхівками - еталонні красуні сосни, які майже в піднебессі увінчані зеленими кронами. Килим хвої з острівками зелені вистилає міжсосновий простір. На диво стрункі коричнево – брунатні колони сосен. Повітря соснового лісу зцілює хворих і ослаблених людей. Сосни служать не лише людині. Майже протягом всього року сосновою хвоєю харчується глухар. Білки, птахи ласують сосновим насінням, яке вміло витягують із шишок. А чи відомо всім про соснові корені, які є оберегом річкових берегів від зсувів, а її незамінна вічнозелена одежина вабить око навіть взимку, серед сріблястих снігів. Як добре крокувати стежинами рідного краю, і помічати те незвичне що здавалося таким буденним. Але як бути, якщо погіршиться погода? Біда тому подорожанину, якого негода застала в путі.Ось перед нами відкривається незрівнянна картина. Гаряче сонце виблискує на ніжно – білій корі берізок, просвічує крізь ніжну зелень кленів, неповторним візерунком вкривають землю перші осінні листочки, весело бавляться діти. Таке враження, що пейзаж пронизаний чудовим запахом, ароматом трав і квітів, тріумфуючою радістю осіннього дня. Це наш парк. Величезну користь приносить він селу. Царицею парку є береза, сік якої дуже корисний, а її листя виділяє речовини, які згубні для хвороботворних мікроорганізмів. Парк – улюблене місце відпочинку більшості мешканців села, а особливо дітей. Про такі природні умови можна тільки мріяти: джерельна прохолодна вода річки, омиває парк і красуні білокурі берізки. Кожної весни учні активно включаються в акцію «Парки – легені міст і сіл», займаються упорядкуванням парку, насадженням дерев та кущів. Аж ось гроза свої потоки
З крутих висот в долини поскидала,
Реве бушує по некошених ланах
Відгриміла гроза, очистилося від хмар небо, і знову засяяло сонце. По дорозі з калюжками, які ще не встигли висохнути, ми підходимо до лісу. Дорога до лісу низова, де-не-де перемита повінню, хоч і не глибоко. А ось і ліс. Він гостинно зустрічає нас, немовби одхиляючи гілля з понад стежки, щоб часом не вдряпнулися, пеньки немовби одступають від нас, щоб часом не спіткнулися. Ліс радісно зустрічає нас пташиним гомоном і приємною прохолодою. На душі стає так радісно, що хочеться і хочеться славити його красу. Ліс зустрів мене як друга
Горлиць теплим воркуванням,
Пізнім дзвоном солов’їним,
Ніжним голосом зозулі.
Вогким одудів гуканням
Круглим циканням дроздів.
Ліс зустрів мене як друга
Тінню від дубів крислатих,
Смутком білої берези,
Що дорожче нам за радість,
Кленів лапами густими,
Сосни гомоном одвічним,
Срібним шемранням осик.
Ліси – легені нашого краю. Ліс бере під захист всі живі істоти і пропонує тінь навіть лісорубові, що губить його. Переважають у нашій місцевості мішані ліси, зустрічаються і хвойні. Всього на території сільської ради площа лісів займає 50 га. Патріархом лісів є дуб. Це могутнє дерево заввишки 20 м з міцними гілками, товстим стовбуром і темно – сірою потрісканою корою. Живе понад 500 – 1000 років З роду віку шанують у народі це дерево. «Міцний, як дуб», виказували люди своє ставлення до нього. На Україні відомі дуби – довгожителі. Так на Рівненщині в урочищі Рокитнянського району росте дуб, якому понад 1300 років. Поширена у наших лісах і липа – найсолодше дерево для бджіл. Піонеркою лісу є береза. Це світлолюбна і дуже швидкоросла рослина. Вона першою поселяється на вирубах або згарищах. Навесні у березовому лісі можна втамувати спрагу. Одна велика береза дає нам 200 л соку. Окрасою наших лісів є ялини. Ці дерева звеселяють наші домівки під час святкування Різдва Христового та Нового року. Але перш, ніж зрубати ялинку, запам’ятайте: 1,5 – 2-метрової висоти ялина досягає тільки за 10 – 15 років. Живуть ялини переважно 200 – 300 років. Найбільшою цінністю наших лісів є рослина, яка занесена до Червоної книги України – сон – трава. Вже зацвіла сон – трава,
Світло – синя голова,
А пелюсточки ворсисті,
А стебельця в них сріблисті.
Як наступить темнота,
Сон пелюсточки згорта.
Вранці знову розгортає -
Сонце, світ і ліс вітає.
День наближається до кінця, коли ми виходимо до лісового озера. Воно радує нас своєю чистотою й безмовністю, і в той же час ми відчуваємо, як від нього віє якоюсь таємничістю і глибиною. Лісове озеро, скільки таємничого життя… відбувається у цій мінливій тиші, яка здається нерухомою Ну що ж, як бачимо сонце скоро зовсім сховається за обрієм, і нам треба повертатися додому. А по дорозі спробуємо зробити деякі висновки. Сьогоднішня подорож навчила нас прославляти красу природи, уважніше придивлятися до оточуючої нас дійсності й помічати в ній красу. А ще ми серцем відчули, що треба любити і оберігати ліс, природу, життя на землі. Бо без природи життя неможливе. Однак вирувало життя. Перед обличчям природи постала людина розумна, яка сказала, що ми не можемо чекати милості від природи, взяти її найперше завдання. Людина рубала віковічні дуби, скидала з нових покрівель лелечі гнізда, винищувала дзеркальні криниці, висушувала повноводні ріки. ЇЇ колись ніжні, скупані в любистку руки ставали гострими серпами і волали: «Жати», «Жати», «Жати». Задумаймося! На планеті Земля все менше залишається ранньоквітучих рослин, диких тварин, забруднюється вода і повітря, і грунт, і продукти харчування.. Якщо не стати на її захист, то може статися така трагедія, що люди, які будуть жити в 3000 році, ніколи не побачать., як розпускаються підсніжники, не почують осіннього курликання журавлів, не зможуть насолоджуватися тьохканням солов’я. Пам’ятаймо те, що більше 6 млн га врожайних земель та пасовиськ щорічно у світі перетворюються на пустелі; майже 11 млн га вологих тропічних лісів надзвичайно важливих для життя біосфери, щорічно зникають. З 1950 площа лісів зменшилась удвічі, щороку вирубується така кількість лісів, що за площею дорівнює території Польщі. А дерева – це не тільки первинні продуценти, а й основні очищувачі повітря від вуглекислого газу та виробники кисню. Розпочинаючи нашу подорож ми ставили собі за мету не лише вивчити природу, а й з’ясувати екологічні проблеми краю, сформувати внутрішню потребу берегти і примножувати багатство природи. Серед основних екологічних проблем нашого краю, зокрема проблем області, району, села слід виділити такі: 1. Проблема води. В Рівненській області є 171 річка. Всі вони відносяться до басейну річки Прип’ять. Найбільші з них Горинь, Случ, Устя, Свига, Замчиська. В цілому по області 59 об’єктів скидають неочищені і недостатньо очищені стічні води, що призводить до забруднення води в річках. Якість води всіх річок не відповідає вимогам. На місцевому рівні існує така екологічна проблема, як забруднення річки побутовими відходами мешканцями села. А також замулення джерел, які є основою живлення річки. Ці та інші питання неодноразово розглядаються на засіданнях формуваня «Голубий патруль» та на засіданнях виконавчого комітету села Повча. Власними зусиллями школярі розчищають замулені джерела, що виносять свою воду на поверхню, яка потрапляє у струмок. На уроках екології учні розробляють власні проекти «Збережи річку». Одним із джерел забруднення річок є сільське господарство, зокрема рільництво, використання пестицидів. Інтенсивне рільництво змінює не тільки хімічний склад води в річці, але й її фізичні характеристики. Ерозійні грунти з полів систематично змиваються дощами та паводками у воду й замулюють дно русел, утворюючи острівці, змінюючи кут нахилу та напрямок русла. 2. Проблема охорони атмосферного повітря. Однією з основних екологічних проблем Дубенщини є утилізація побутових відходів. Осередком розвитку інфекцій є смітники, які створюються неподалік житлових районів. Існує проблема забруднення повітря вихлопними газами автомобілів. 3. Проблема збіднення грунтів. Спостерігається значне збіднення грунтів – зменшується кількість мінеральних і органічних добрив, які вносяться на поля. Внаслідок цього погіршуються фізико – хімічні параметри грунтів, збільшується їх цінність, зменшується здатність утримувати поживні речовини, на значних ділянках родючих грунтів поселилися цілі угруповання бур’янів. 4. Проблема збереження лісів. «Дітьми сонця» називають зелені рослини. Без рослин не було б життя на Землі Завдяки ним наша Земля дихає. Ось чому так важливі для людини її зелені друзі. Але як це не сумно, рослин на Землі стає все дедалі менше. Постійного впливу антропогенних і техногенних факторів зазнають ліси. Спостерігається масове всихання деревстанів. Внаслідок аварії на ЧАЕС переважна більшість лісів північної частини Рівненщини зазнала радіоактивного забруднення. 5. Демографічні проблеми. Погіршення здоров’я населення. Останніми роками наростають негативні демографічні явища, які проявляються в зниженні народжуваності, підвищенні смертності, зростанні захворюваності. Одним із факторів є незадовільний стан навколишнього середовища. Способи запобігання забрудненню. Деякі джерела забруднення (наприклад сміттєзвалища) можна ліквідувати повністю, створивши спеціально відведені місця, викид інших забруднювачів зменшити до мінімуму. Одним із засобів запобігання забрудненню річкової води пестицидами, є розвиток і підтримка органічного рільництва. Для очищення побутових стічних вод населених пунктів доцільно будувати сучасні очисні споруди, використовуючи властивості природної очистки води. Для запобігання забрудненню річкової води промисловими забруднювачами слід використовувати фільтри різних рівнів, максимально очищуючи відходи виробництва перед викидом їх у воду чи атмосферу. Ще одним засобом для зменшення забруднення середовища є широке використання населенням екологічно чистих видів транспорту, наприклад велосипедів, що значно б знизило викид вихлопних газів в атмосферу й потрапляння важких металів у воду. Ми повинні дбати про середовище, в якому живемо, якщо хочемо вижити. Сьогодення вимагає від нас бути відкритими й зацікавленими людьми. Все, що відбувається довкола, і зокрема з природою, стосується нас безпосередньо, виявляє наші людські якості, зрештою, зміна мислення від обмежених власних інтересів людства до проблем глобального довкілля, мусить привести нас до думки, що наша пасивність – ще один крок до подальшого погіршення стану природного середовища й винищення багатьох форм життя. Кожній людині відомо, що здоров’я за гроші не купити, тому здоров’я – найцінніше чим ми володіємо. Здоров’я людини залежить від навколишнього середовища: чистого повітря, чистої води, чистих грунтів. А чи задумуємось ми, як вплине на стан екології та наше здоров’я те, що ми спалюємо листя, викидаємо сміття. Більшість людей є байдужими до стану довкілля, до екологічних проблем своєї місцевості переважно через своє невігластво та брак доступної інформації щодо стану довкілля. Саме це підтвердила анкета, яка була проведена з мешканцями села.
Анкета опитування мешканців села 1. Де ви любите відпочивати в селі, на природі?
2. Що ви робите з побутовим сміттям, що збирається в хаті на подвір’ї?
3. Що ви робите з опалим листям?
4. Вам подобається центр нашого села? Що б ви хотіли змінити?
5. Як зробити наше село чистішим?
Юними екологами було опитано 86 мешканців села. Результати досліджень: 40,1% мешканців села найбільше люблять відпочивати в лісі;
46% -в парку поблизу річки;
18% опитаних вивозять сміття в яри;
30% - спалюють;
42% - вивозять на сміттєзвалище;
5% - закопують;
40,8 – опале листя спалюють;
45,6 5 – використовують на підстилку тваринам, як органічне добриво;
2% - нічого з опалим листям не роблять. Аналізуючи 4 і 5 запитання, тобто, що потрібно зробити для покращення екологічного стану села запропоновані такі заходи: - встановити урни для сміття;
- розширити територію парку;
- зусиллями мешканців села та учнів школи розчистити річку та джерела;
- збільшити площу зелених насаджень. Що ж чекає на наше село у майбутньому? Чи знаєш ти… - На кожного мешканця села припадає в середньому 150 – 200 кг сміття на рік.
- 80% усіх хвороб – від екологічних негараздів.
- Щогодини п’ять шість видів живих істот зникають з лиця Землі.
- На місці багаття грунт утрачає родючість на п’ять - сім років.
- Скільки живе сміття в природі? Папір – місяць, бляшанка – 60 – 100 років, поліетиленові мішки 10- 20 років, пластик – 400 років, скло – 1000 років. Так, дійсно є над чим задуматись і сьогодні вже не досить тільки захоплюватися красивими пейзажами, говорити про свою любов до тварин, просто гуляти в лісі або збирати квіти на лузі. Природа дає нам усе життя свіже повітря, чисту воду, пахучий хліб, гарний настрій й бадьорість. Вона просить благає і, нарешті вимагає, дбайливого ставлення до себе. Працюймо так, щоб вона цвіла, а ми були здорові. Рятуємо чисте повітря.
Рятуємо воду –
В морях, в океанах,
В малих і великих річках.
Рятуємо рідкісних птахів –
Не всі ще породи,
А ті, що зникають
В полях, у лісах, на лугах.
Рятуємо землю, а потім рятуємо небо.
Рятуємо мрії, кохання
Солодкий мотив.
Рятуємо ніжність…
Від кого рятуєм?
Від себе.
Поки ще не пізно і можна
Хоч щось зберегти!
