Дубенська центральна районна бібліотека

Моя рідна школа

- святиня моя

Кожна хвилина життя - це історія. Історія душі, історія сім'ї, школи тощо, які є для нас домівкою, оберегом тепла і затишку, чогось найпрекраснішого, що є на цій землі. За часів і режимів людство нестримно торувало стежину до знань як основи розвитку духовності. Не винятком є й історія Привільненської загальноосвітньої школи І - III ступенів.

Царська влада нічого не зробила для піднесення культури села. Лише в 1871 році відкрили тут першу парафіяльну школу, яку незабаром закрили. Згодом дається дозвіл на відкриття школи, але, як згадує викладач Волинської духовної семінарії Теодорович в 1889 році про Погорільці (так звалося раніше село): «В селі є школа, але ні учнів, ні вчителя в ній немає». Зубожілі селяни не мали змоги платити за навчання.

Проте на початку XX століття в селах Красниця, Погорільці, Панталія та Дубрівка, які належали колгоспу їм. Калініна, працюють початкові школи, в селі Черешнівка -восьмирічка, яка збудована в 1937 році на кошти, зібрані з селян. В усіх цих школах навчається 265 учнів. Крім того з 1959 року працює Черешнівська школа сільської молоді, в якій навчаються юнаки та дівчата без відриву від виробництва. Станом на 1965рік у Черешнівській школі працює шість вчителів з вищою освітою, десять - з середньою педагогічною.

За минулі роки змінився не лише зовнішній вигляд сіл, а й постала проблема про відкриття нового приміщення для школярів. Так у 1967 році швидкими темпами, за кошти колгоспу ім. Калініна було збудоване нове приміщення для школи в центрі села Привільне. Першим директором якої став Закалюжний Василь Володимирович.

Станом на 1970-1971 навчальний рік в ній навчається 369 дітей колгоспників, робітників та інтелігенції. В селі працюють також класи заочної школи, де здобувають знання сорок юнаків і дівчат.

1941 - 1945 РОКИ

Олійник Геннадій Кирилович, який вчився в 1940 році в Черешнівецькій початковій школі згадує, що в цей час учні школи включаються в рух юних тимурівців. В своєму селі вони допомагали старим людям, одиноким жінкам, виконували деякі роботи по господарству. В 1941-1945 роках Велика Вітчизняна війна заставила юних тимурівців іти на рівні з дорослими. Вони гасили пожежі, що виникали від фашистських бомб, збирали по селі теплий одяг і відсилали його на фронт, працювали на колгоспних ланах. Шефствували над багатодітними сім'ями, які залишилися без батьків. Під час літніх канікул на колгоспних полях знищували гризунів, збирали колоски.

Цікаво в нашій школі відмічали свято прильоту птахів. В цей день учні вивішували багато шпаківень, співали пісні, кожен біля своєї шпаківні старався насипати багато їжі, щоб шпак поселився саме в його шпаківню. Учні також збирали металолом, озеленювали вулиці нашого села. У 1955 - 1958 роки працювали гуртки "Юний технік", "Юний натураліст". В цих гуртках діти займалися різними справами і часто в школі організовувались виставки учнівських талантів.

Художня самодіяльність учнів була на високому рівні. Діти дуже любили дзвінку пісню, швидкий український танок. З концертами часто виступали перед колгоспниками. В цей час в школі створюється загін юних слідопитів. Який займався експедиційною роботою. Юні слідопити проводили екскурсії по визначних місцях партизанської слави на Рівненщині, збирали матеріали про героїв Великої вітчизняної війни. У 1968 - 1970 р. побудована нова школа у с.Привільне. всі не могли дочекатися того дня, коли ввійдуть в нову школу. Але перш ніж переступити поріг школи, потрібно добре попрацювати, щоб світлі коридори та класи її не виглядали пустелею. І ось той час настав. Віднині стіни нової школи повинні фіксувати хороші справи. Всі стараються якомога найкраще навчатися, розпочинається змагання між загонами, в загонах між ланками. За бажанням учнів створюється шкільний духовий оркестр. Незабаром в селі відкриваються пам'ятники М.І.Калініну, ім'я якого носив колгосп. А ще через трохи - обеліск загиблим односельчанам. Учні школи старанно допомагають колгоспу в збиранні врожаїв картоплі, цукрових буряків, фруктів. Беруть участь в посадці лісу, часто відвідують тваринницьку ферму №1, та тракторну бригаду. І завжди супутниками є пісня та веселий дитячий сміх.

1974 -1976 РОКИ

Основна увага всієї діяльності була звернена на успішність. В усіх класах працювали екіпажі "швидкої допомоги", штаби "Непримиримих". По школі 18 відмінників, 82 учні - які вчаться на "4" і "5". Було прочитано і обговорено багато книг, переглянули кінофільми і обговорили їх. Вели догляд за обеліском та пам'ятниками, де ніколи не в'яли живі квіти. Проводили тут всі урочисті заходи. Цікаво у школі пройшло свято зустрічі з учасниками великої вітчизняної війни, присвячене 30-річчю визволення від німецько- фашистських загарбників. На день визволення села школярі зустріли у себе учасника війни Самару К.Н.

З 1992 року Привільненська восьмирічна школа стає середньою, добудовано корпус для початкових класів. На даний час у Привільненській загальноосвітній школі І -III ступенів навчається 204 учні, працює ЗО учителів, які всі здобули вищу освіту, 1 відмінник освіти, 2 вчителі-методисти, 2 старших вчителі.