Бібліотека с.Птича
Публічно-шкільна бібліотека-філіал с.Птича знаходиться на території Птицької сільської ради. Бібліотека обслуговує близько 750 читачів, з них 145 – читачі-діти. Книжковий фонд становить 12587 тис. примірників. Бібліотека–філіал с. Птича розташована в приміщеннях школи та будинку культури с.Птича. Пріоритетним напрямком в роботі бібліотеки є краєзнавство. При бібліотеці діє клуб за інтересами «Сучасниця».
Короткі історичні дані
У Літописі церкви село Птича згадується 1701 роком. У тому році був побудований храм Св.Великомученика Георгія, осторонь від шосейної дороги на захід, на місці, де залишилася садиба псаломщика. Вище на північний захід, знаходився цвинтар православний і католицький, а осторонь, до півночі нижче, ще був єврейський цвинтар - окописько, як називають люди в селі. Про що свідчать народні перекази. В 16-17 столітті на місці Птичі було значне торгівельне містечко, так зване «старе Дубно». У центральній своїй частині село обнесене валом. Краї валу південної і північної сторони сходять до боліт річки, що бере початок із джерела на захід від села. Там, біля джерела стоїть великий кам'яний хрест від часів козацьких війн.Залізниці, що пролягає в східній стороні села, тоді, звичайно не було. Вона прокладена в 1877 році. (в 1100 р. на місці Дубно було с.Дубенки). Селище Птича входило до складу володінь князів Любомирських. Наприкінці 19-го і на початку 20-го сторіччя, за народною традицією, село Птича називалося містечком. З історичних і народних переказів відомо, що воно було значним адміністративним пунктом. До половини 19-го століття в Птичі було волостне правління, що згодом було перенесене у Вербу.
Село Птича, а також частина с.Білогородки, розташованої у бік Птичі й названої в народі «Казенна частина», були вільні від панщини з 1830 р. Колишній польський власник втік у Францію після повстання в 1830 р. Його володіння ввійшли до складу володінь Російської скарбниці й селянство було наділене землею до 24-х десятин на двір.
