Публічно-шкільна бібліотека-філіал
с. Квітневе
Головна Сторінка читача Історія с. Квітневе Видатні люди села "Від ремесла до творчості" Світлини з нашого життя Історія школи
«Людина, для якої книжка вже в дитинстві стала такою необхідною, як скрипка для музиканта, як пензель для художника, ніколи не відчує себе обділеною, збіднілою і спустошеною…»
В. О. Сухомлинський
Від ремесла до творчості
Андрій Володимирович Перета
Дерево – великий дар природи, своєрідний за технічними та пластичними особливостями матеріал, з якого створювались всілякі ужиткові та декоративні вироби. Саме доступність матеріалу, нескладність роботи з ним зумовили значне поширення ремесел, пов’язаних з обробкою дерева. З дерева будували і будують будинки, роблять вози і сани, меблі, різноманітне хатнє начиння – дерев’яний посуд для збереження продуктів, дерев’яні миски і ложки, іграшки, не кажучи вже про безліч декоративних різьблених речей і сувенірів, на виробництві яких тепер спеціалізуються наші художні деревообробні промисли. І справді, це особлива властивість дерев’яних речей – їх завжди хочеться потримати в руках і навіть погладити, як живу істоту. Усе тут діє, мабуть, разом узяте – і фактура дерева, і легкість його, і природний завжди теплий колір, що є ніби відбиттям якогось внутрішнього тепла деревини. Навіть на дотик дерев’яні вироби завжди здаються теплішими, ніж металеві, глиняні чи скляні. Тому не дивно, що різьбярський промисел так швидко і широко розвивається знову. Великий майстер, різьбяр по дереву, Перета Андрій Володимирович народився 1 грудня 1966 року в селі Квітневе, Дубенського району, Рівненської області. Його батько був столяром, тому багато цікавого і корисного майстер перейняв від нього. В 1980 році Андрій Володимирович закінчив неповну середню школу в селі Квітневе, а в 1982 році – вечірню школу в м. Дубно. Паралельно навчався в Дубенському СПТУ-27, яке закінчив у 1983 році, здобувши спеціальність різьбяра по дереву. З 1984 по 1986 рік служив в лавах збройних сил в м. Ізяславі, повернувшись додому, працював на станції Здолбунів охоронцем воєнізованої охорони. З 1988 року Андрій Перета брав участь у реставрації Почаївської Лаври, працював у бригаді різьбярем. З 1995 року разом з бригадою працював у Польщі в м. Білосток, надаючи безкоштовну допомогу від парафіян Почаївської Лаври у виготовлені іконостасу в соборі Святого Духа. Згодом чимало чудових виробів – творінь рук Андрія Перети прикрасять цей собор. Вигляд храму Св. Духа перед початком робіт Іконостас м. Білосток, Польща Коли освячувався собор Святого Духа, майстер був нагороджений церковною медаллю. В 2000 році Андрій Володимирович працював в Польщі, в м. Мронгово, Ольштинського воєводства. Усе, що зробив Андрій Перета, чого навчився і про що дізнався протягом довгих років, тобто все те, що називається життєвим досвідом, сформувало в ньому творця, художника, допомогло розкритися його таланту, який завжди був з ним, але існував не усвідомлено, прориваючись назовні хіба що невгасимою здатність дивуватися життю та непереборним бажанням робити все своїми руками. Андрій Володимирович – надзвичайно точна і акуратна людина, він досяг такої чистоти, точності, буквально ювелірності у різьбленні візерунків, що елементи різьблення перетворюються у нього на справжнє дерев’яне мереживо. Майстер любить працювати над новими формами виробів. Спочатку він створює майбутній твір у своїй уяві, та ще потрібно докласти багато зусиль, щоб досягти задуму. Роботи Андрія Перети – це твори високого художнього та професійного рівня, що відрізняються своєю індивідуальністю та неповторністю. Різьблена фільонка до іконостасу Дарохранительниця на престолі в с. Ягуштово в Польщі Царські ворота. Перша робота в соборі Св. Духа Кіот з храмовою іконою Сходження Святого Духа Балдахін гробниця під плащаницею в соборі Святого Духа Виносний хрест. Собор Святого Духа Аналой. Знаходиться в жіночому монастирі Вел. Варвари при онкодиспансері в м. ДубноОлена Леонтіївна Ткач
У розмаїтті українського декоративного мистецтва художнє вишивання посідає одне з провідних місць. Це улюблений і здавна
поширений різновид народної творчості. Адже для вишивання не потрібно складних пристосувань. Колись за кількістю й довершеністю
вишитих рушників, сорочок, скатертин, які дівчина підготувала до свого весілля, робили висновки про її працелюбність.
Вишивка – це світ краси і фантазії, поетичного осмислення навколишньої природи, схвильована розповідь про думки і почуття людини,
світ натхненних образів, що сягають давньої міфології, звичаїв і уявлень наших предків.
Вишивкою у давнину займалися у кожній сільській хаті, популярною вона була і в міському середовищі. І сьогодні у наших селах і містах
є чимало талановитих людей, які не дають поринути у забуття цьому чудовому виду мистецтва.
Ткач Олена Леонтіївна народилася 1 листопада 1978 року в селі Озеряни, Дубенського району, Рівненської області. Навчалася в Квіт невській
неповній середній школі, яку закінчила у 1993 році з відзнакою.
З 1993 року по 1997 рік навчалася в Дубенському педагогічному училищі паралельно на двох відділах: за спеціальністю «Вихователь дошкільного
закладу», «Спорт-інструктор в дошкільному закладі» та «Вчитель початкових класів».
З 1997 року по 2002 рік працювала в бібліотеці с. Озеряни і одночасно навчалась заочно в Рівненському гуманітарному університеті на
історичному факультеті за спеціальністю «Практичний психолог та соціальний педагог в закладах освіти».
З 2002 року і на даний час Олена Леонтіївна працює завідуючою публічно-шкільною бібліотекою с. Квітневе. Виховують з чоловіком двоє дітей.
Вишивкою Олена захопилася ще в дитинстві, вміння серцем відчувати навколишню красу і відтворювати її в узорах дівчина змалечку перейняла
у своєї матері, бабусі, як це зазвичай і буває, коли в родині шанують вишивку. Саме мама і навчила дівчинку тримати в руках голку, робити
перші стібки на полотні. Найпершими роботами були серветки, трохи згодом – наволочки на подушки, з часом техніка вдосконалювалась, вишивки
ставали дедалі складнішими, поєднання кольорів – дедалі вишуканішим. Зараз у творчому доробку Олени – безліч робіт. Кожна вишита її руками
доріжка, серветка, наволочка, картина, малесенький клаптик тканини, будь що – кожен з них виконаний з любов’ю, натхненням, випромінює
неповторну красу, відчуття затишку, тепло рук майстрині.
Роботи вишивальниці прикрашають стіни бібліотеки с. Квітневе, також неодноразово експонувались в клубі с. Озеряни, будинку культури с. Квітневе,
на районних виставках, зокрема під час проведення районного фольклорного свята «З народної криниці». І кожен раз вражають глядачів
своєю витонченістю, кольоровою гамою, викликають незмінне захоплення.
Олена Леонтіївна не лише вишиває сама, але й щедро ділиться своїм талантом з іншими. Свою любов до цього чудового виду народного
мистецтва вона зуміла прищепити дітям – читачам бібліотеки, яку очолює.
При бібліотеці с. Квітневе створено та успішно функціонує творчий гурток «Вишиванка», учасниками якого є юні любителі вишивки.